* * *
Молитви час раптово похопився.
Застигла мить святого ремесла.
І в наші дні вгніздилася жар-птиця,
Що великодню писанку знесла.
Розхитувалась ризниця спроквола.
Вже треби заговілися у піст.
Ми в черзі тут благали ще з учора,
Щоб нам топтати знову первоміст.
Між тим вівтар мовчав за прямокуттям,
Просфори підкладались під хрести.
І всі мої шляхи неперебутні
Собою випромінювала ти.
