* * *
На рівні захисту життя,
На рівні припису мовчання
Ти бережи себе, дитя,
Від одинокості звучання.
Ти повтори мені щодня
Свою нестомлену принаду.
Нехай ніколи не спиня
Тебе цей рух по зорепаду.
Відгороди мої слова,
Відворожи свої печалі.
Уже в захмарності сплива
Твоя жага про віщі далі.
І ми відлунюєм живлом
У цьому просторі затято,
Отаборившись за вікном
Свого улюбленого свята.
