* * *
В люстерко днів ми бавимось охоче,
Бо помічаєм там тільки себе.
Але якби нам всім розкрити очі,
Яким було б затьмарення небес?
Якими б сталим погляди преситі
У всіх недорозвинених істот?
…Ми зрячими стаєм тієї миті,
Коли на нас не дивиться ніхто.
