Чи тобі не жаль ,що осінь
Розіпнула роки , як хрести?.
Чи тобі не жаль, на дворі просінь
А її збираєш вже не ти?
Чи тобі не жаль,що холод і зима
Покривали землю білим заревом?
Чи тобі не жаль? Та ти одна
А життя твоє то марево!
Чи тобі не жаль ,що листя впало?
По землі розкидав вітер злий.
Чи тобі не жаль ? Воно пропало.
А ти стояла! Ще стоїш? То стій!
Чи тобі не жаль, що сплуталось волосся?
Коли вітер вміло розплітав
Чи тобі не жаль? Усе звелося
А ти кажеш ніби він не знав?
Чи тобі не жаль що не вернути
Те що із дощем пройшло?
Чи тобі не жаль ? Уже не повернути
А ти чекаєш того чого й не було.
Чи тобі не жаль, що сльози ллються
По щоках річками теплих снів?
Чи тобі не жаль. Стрічки порвуться
А ти кажеш що ніхто не вмів.
Чи тобі не жаль покласти душу
На пожертву за усе пусте?
Чи тобі не жаль? Кажи що « мушу»
А собі ти знаєш що воно не те.
Чи тобі не жаль пройде що має?
Вітри розійдуться. Чи ж тобі не знати
Чи тобі не жаль? Усе буває
А ти будеш все – стояти, виглядати і чекати.
