Вона не порушує правил,
Вона не читає думок,
Вона народила нас з вами,
А далі – для неї замок.
Вона породила життя:
І зорі, і небо, і квіти,
А Смерть відведе в небуття,
Усі ми Природині діти.
І ось виникає питання:
Хіба нас Природі не шкода?
Коли в нас зі Смертю змагання,
Чому не поможе Природа?
Чи може не бачить Природа,
Як Доля нещадно нас б’є?
«Що ж, всі помирають народи…»
Таке в неї правило є.
