У квітні місяці найбільше сил є і наснаги жити,
Коли зі сну зимового пробудиться земля,
Понад усе у дні квітневі люблю я город садити,
Черпаю з цього силу для подальшого життя.
В перерві між роботою води нап'юся я з криниці,
Яку б, напевно, я не втомлюючись, бочками би пив,
А згодом, в небо дивлячись, я слухаю синицю,
Я вдячний, Господи, що й цього року до цієї миті я дожив.
Тривога, ну чому ти так мене за горло міцно душиш,
Хоч часом неспроможний я знайти потрібних слів,
Та все-одно ж мене зі шляху мого ти як не старайся, то не зрушиш,
І не зламаєш, бо ніхто цього зробити не зумів.
Хоч стрес, депресії, та все-одно в душі життя іскриться,
І сила, і тепло у серці моїм завжди, крізь всі негаразди є,
А після снігу в квітні у садку зеленая травиця
Ще більше сил для боротьби з поганим всім дає.
Діждавсь весни, тепер молитись буду, щоб діждатися і літа,
Щоб біди й радості і далі сили були крізь життя нести,
Щоб в червні теплий, а не прохолодний, як у квітні, вітер
Як і колись, думками ніс в незвідані світи...
ID:
1057303
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.02.2026 22:51:32
© дата внесення змiн: 13.02.2026 22:51:32
автор: Дмитро Овсієнко 86
Вкажіть причину вашої скарги
|
