І знов громи гримлять посеред ночі,
Палає, наче пекло небосхил.
Вже й сліз нема, бо виплакали очі,
Боятись, бігти вже немає сил.
Стоїш, як стій, німий посеред грому,
Проста молитва - Боже, поможи.
Нехай це пекло не торкнеться дому,
Людські життя сьогодні збережи.
А Бог все чує і напевно бачить,
Ховає розпач там, в височині.
Дощем і снігом так невтішно плаче,
Стискають серце сльози крижані.
Чого вам, люди, в цьому світі треба?
Життя таке коротке, наче мить.
Летять ракети, розривають небо,
І в Бога нині теж душа болить...
