Я не хочу нічого казати,
Зрозумілим є все і без слів.
Нам траплялось з тобою літати,
Але ти назавжди відлетів.
Десь мандруєш в краях позаземних,
У міжзорянім просторі слід
Залишаючи в інших системах.
Ну а я... то уплав, то убрід...
Моя зірко, мій ангел небесний,
Пам'ятаю я очі твої,
Наші лагідні зими та весни,
Й приголомшливу звістку вночі.
Я не хочу нічого казати,
Зрозумілим є все і без слів.
Нам траплялось з тобою літати,
Але ти назавжди відлетів.
2025 р (насправді вірш написаний дуже давно, лише трохи його відредагувала, намагаючись кардинально нічого не змінювати)
