Он дивись, отам жирафа, сину каже тато,
Він на коника геть схожий, шиї лиш багато.
В тім вольєрі бегемоти, пащі як розкрили,
Всі товстенні і незграбні наче наші свині .
А отам дивися, мавпи, схожі на людину,
З цим не можна вже рівняти ні одну скотину .
Той, ото такий надутий, сидить дуже важно,
То мабуть у них татусь, придивись уважно.
Заклопотана, дивися, то мабуть матуся,
Тихо он в кутку сидить, то їхня бабуся .
Каже син, тоді цікаво, ДідусЯ де діли,
Може з дерева він впав, й його мавпи з'їли?
