Зігріти тишу можна і без слів,
Що снігом буде вкрита в нелюбові,
В найдовшу ніч, чекаючи волхвів,
Над люлькою пустою в дні зимові
Під вітром, де гуртуються круки
Пробудженим гарчанням тамбурину
За всіх, що в перах ловлять хліб з руки
За тих малих - забутих , нелюбимих
У дні грудневі , де лиш лід і смерть
Під зоряним облудним покривалом,
Де люлька похитнеться і завмре
Над небуттям в якому нас не стало…
