|
Я була, як мати Тереза для всіх-
Відкривала двері у свою душу.
Хай надворі гроза ,в дощ, а чи у сніг...
Роблю все від серця, не через мушу.
Я є людиною діла і слова
За характером - сильна ,i не слабка
І не люблю міняти свого слова,
Коли поставила печать круглу я.
А я гостинно відкривала свій дім,
Що було у хаті , тим пригощала.
Ділилась щиро душею я усім,
Як могла, так усім я помагала.
Не було різниці свої, чи чужі...
Кожному хотіла я догодити.
За спиною точили мені ножі...
Заздрість, вміє лиш язиком судити.
А коли у мене була проблема,
То ніхто не спитав '' як ти там живеш?''.
Не подзвонив, не цікавила тема...
О Скажи жінко, як ти свій хрест несеш?!...
Закрили телефон Тиша. мовчання...
Ніхто не спитає, як здоров'я твоє?.
Жива, ти жінко, чи вмерла до рання...
Кожен любить себе , знає лиш своє.
Лиходію, ти відкрий свою хату...
Обнесе тебе до нитки, обкраде.
Закладе на свої вуха він вату,
Очима злодійськими тебе пасе.
На самоті ,на одинці лишили...
Давай, собі як хочеш раду сама.
Змії із серця п'ють кров і рвуть жили...
Гріх спихають на тебе , твоя вина.
Язик без костей, пускає в очі дим
Стукає в двері, коли йому треба.
Дивиться на тебе поглядом кривим
Пусти в свій рай - життя, він хоче неба.
ID:
1051037
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 08.11.2025 00:58:38
© дата внесення змiн: 08.11.2025 00:58:38
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
