Серед сарматів одні мисливці,
Клошари вільні і забіяки,
Укриті лавром їх плечі-бильця,
В головках маку їх вовкулаки,
Де яструбині за інших кращі,
Міцніші днями за всяких зайвих,
Сповиті вітром у ковдри справжні
Їх лати стиглих ланів відчайних.
І не важливо, що не креоли,
Що безсумнівно страшна Геката -
Сармати тягнуть свої ґринджоли,
А яструбині ламають грати
З неопалимої купини
В безумствах дивних у сухозлітках,
Між степової масної глини,
При полинових серпневих свідках…
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=FldKcBb4NG8&list=PLDXXSBG78LqfuB7UuvAYR24DM3t5L00VR&index=6