Ти дала мені надію до життя
У вірі я зростав день за днями.
У любові я відкривав почуття
І зцілював рани небесами.
Я йшов до тебе крізь холодну зиму
Ураганні вітри, дощ ,снігопад.
Падав ,і вставав у імлу незриму
І стежку осяював зорепад.
А я йшов до тебе не день ,і не два
Протер взуття і намокли ноги.
Нелякала мене дорога важка
Не втрачав віру у час тривоги.
У моїй душі ,лиш надія жила,-
Що до тебе я у твій рай прийду..
Від спраги нап'юсь водиці з джерела
Оживу наче красень май в саду.
У груди у чисте повітря вдихну
Побачу ясне сонечко в імлі.
Тебе стріну і до серця обійму
Бо ти моя весна - на цій землі.
Дивлюсь я на твою зоряну красу
За спиною виростають крила.
Як наречена розпустила косу
Така чарівна ,ніжна і мила.
З тобою я із мертвих воскресаю,-
Як квіточка в саду, як первоцвіт.
Ти знаєш , як птах літаю,літаю...
Бо ти - моє життя , цей увесь світ.
і хай все буде на добро 
Чудова поезія! 
