М'яко стелеться трава
У зеленім гаї
Там суниця лісова
Здавна проростає
Зачаклована вона
Лісова дівчина!
На красуню звіддаля
Дивиться Калина
Мов би мати то доньку
З лісу виглядає
Та дівча не слуха неньку-
Козаку моргає
У траві заплутались
квіточки біленькі
Бо не слухала донька
Та й рідної неньки!
Ой не слухала, в квітках
Навесні кохала
Козаченька та як звуть
Навіть не спитала.
А як літо вже прийшло
Вся почервоніла
Між травою дівчинонька
Серденько лишила
Ой то Вітер - не козак!
Придивися, доню.
Поклади свої квітки
На ніжну долоню.
Та й закрий від всього Світу
Аби не зірвали
Аби в кров та ізрання
Душу не стоптали!
М'яко стелеться трава
Роса мов сльозина
Ой жалій ніжні квітки
Милая дівчина!
Ой ховається здавна
Суниця у гаї
Тільки сонечко її
Серце й зігріває
Ан. БУК-Стефко
