Як я жила?.. Та якось все по краю,
Там не було дороги на межі.
Свої стежки сама я прокладаю,
Що часом десь зникають в міражі.
Оманливі... із напрямку збивають,
То заведуть в густі чагарники.
А поки вийдеш - вже й роки минають,
І кращі мрії гаснуть, мов зірки.
Іду тепер, в букет збираю квіти,
Що сіяла на щастя навесні.
Шукаю привід в серці, щоб зрадіти,
Тим світлим дням, дарованим мені.
Між сірих буднів так їх небагато,
Тому ціную ту найкращу мить,
Що кожен раз приходить, наче свято,
Щоб іскорку надії запалить.
Своєї долі я не вибираю,
А ще, тим більш, не заздрю на чужу.
Промінчик сонця світло посилає,
Його, мов скарб, в душі я збережу.
03.04.2025