Не сумуй за мною, адже я приїду
Стуком кіл залізних об крихке рядно
Смуг трамвайних колій, що мережать місто, Що єднають місто. І людей.
Вікно відкриває небо прямо над тобою
Сонце пестить шкіру на очах, щоках.
Знай, це ненадовго,
Знай, що я приїду
І привезу сонце у своїх руках
