Глянцеві гливи вилискують бронзовим сяйвом
Зморщені зранені дні загрубіли корою.
Біль. Він шліфує думки, відрізаючи зайве.
Жадібний коршун життя роздирає надвоє.
Зливою гільз скаженіє ненависть Арея
Всесвіт – на тисячу друзок крихкого кришталю.
Зараз і тут, коли небо сиренами блеє,
Ми зрозуміли: для щастя потрібно замало.
