Залистападить мою душу,
закрасоточить осінь знов,
ти, клене, листячко не струшуй
багряний колір – це не кров,
то інею передмороззя
і літа бабиного жар,
ще висріблить твоє волосся
мороз, а зараз хай пожар
своїм порфірним поцілунком
тебе зігріє у цю мить,
хоча розсвіт й налитий трунком,
не гріє вже та, як горить.
10.11.22р.
