Де ти блукав, серпневий вітре?
Кому висушував сльозу?
Де обдував житло розбите
Та холодив пекучий сум?
Все вієш, хмари небом гониш.
То пил роздмухуєш, то дим
З обпалених війною дворищ,
По котрим лапоть походив .
Коли ж ти станеш теплим вуґом,
На клумбах квіти поливать?
Де плюшеве зайча без вуха
Сховала ревно кропива .
А в домі ти один господар,
Гортаєш листя зі шпалер .
Там відчай протягами ходить ,
Годинник на стіні завмер.
І море склЯнок- посуд, вікна,
Немов на хвилях буруни.
Та дивом уцілів і квітне
Кущ пеларгоній осяйний .
Горить він вогником надії,
Хоч і сумує, звісно, теж.
Та жде, що ти дощу навієш,
І в раму вибиту заллєш.
добре є, а для мене навіть пізнавально, я досі думав, що пеларгонія - то рибка, наплутав, бо не полінувався, поцікавився щойно і тепер я в курсі. щасти!
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
добре є, а для мене навіть пізнавально, я досі думав, що пеларгонія - то рибка, наплутав, бо не полінувався, поцікавився щойно і тепер я в курсі. щасти! 
Майстерно! 
