ОСТАННІ РЯДКИ ВІРША ПОЕТА, ПЕРЕД ВІДХОДОМ
В ІНШЕ ЖИТТЯ.
--------------------------------------------------
Ось я пишу і сльози знову градом,
В них павутини бачу полотно.
Я вже ніколи не пройдуся садом,
Не подивлюсь в відчинене вікно.
Туди, де ти дивитимешся в небо,
Знайдеш на нім небачену зорю.
Я розмістився у сузір"ї "Лебідь",
І навіть там тебе боготворю.
(Із збірки віршів про кохання
"Несказані слова )
---------------------------------
Я знаю дивну річ: на світі є людина,
Що береже несказані слова.
А, може, це любов, а, може, це єдина.
А, може, й просто так, сама розрив - трава.
Ліна Костенко
Дякую, Надійко, про нагадування і память про нашого друга! 
У тебе велике серце! 
