А мені б зорепад, як бувало у юності милій
Коли ніч золота, лиш майнувши легенько крилом,
Вже світанок несе,як вітрильник на вранішній хвилі,
Білосніжний туман над долиною й тихим селом.
Знов світанок несе,як вітрильник на вранішній хвилі,
Білосніжний туман над долиною й тихим селом.
А мені б ніч таку,де довкола омріяна ніжність...
Неповторність її я несла би в душі крізь роки....
Все ж бо так і було, та якби не гнітюча трагічність,
Коли душі й серця розривають зловіщі круки.
Все ж бо так і було, та якби не гнітюча трагічність,
Коли душі й серця розривають зловіщі круки.
А мені б... а мені б.... Ні, не треба чарівної ночі,
Бо навіщо мені той, забутої юності вир.
Бо душа день і ніч про одне лиш бажання шепоче:
"Дай, Всевишній, мені такий цінний і бажаний мир!"
Бо душа день і ніч про одне лиш бажання шепоче:
"Дай, Всевишній, мені такий цінний і бажаний мир!"
Програш.
Знов душа день і ніч про одне лиш бажання шепоче:
"Дай, Всевишній, мені такий цінний і бажаний мир!"
Любонька вже6 прослухала і плаче... від радості, від особливого щему в душі. Анатолійович, ти диво!!!! Навіть звічні рядочки ти сдатен перетворити в мистецький твір... Прослухала один раз, а наступний раз - проспівала. Це так влучно, так майстерно!!! Безмежно вдячна тобі!!! Твори весь час, бо це так гарно і так приємно авторові слів !!
Не плач, Любонько-голубонько! Пиши і далі таку красу, а я буду до неї примазуватись... Слава Україні і її талантам! Льоні Новоградцю так сподобалось, що захотів на цю мелодію озвучити свій вірш... Мусив написати йому нову пісню... Слухай вже скоро...