Летять птахи додому, кличе мати,
Усіх дітей по світоньку гука,
Не бійтеся, коли гримлять гармати,
Не бійтеся, якщо тремтить рука!
Летять, летять повз попіл і руїни
І рідний край лиш зорі видають,
Метуть піски, кочують бедуїни,
А воїни зі смертю заграють.
Як би ж і люди хоч на соту долю
Єдналися у скруті, як птахи.
То ж хто посміє зазіхнуть на волю,
Коли в душі гарцюють козаки?!
Олександр Кармишев
08.03.2022
