Щастя тримаємо в руці, втрачаємо десь мимоволі, ламаються, як олівці, наші із вами людські долі! Сльози з’явились на щоці, в очах від болю потемніло, майже списались олівці, поранені душа і тіло! Звелись зусилля нанівець, закриті впевненості двері, беру зелений олівець, весну малюю на папері!
