Розпросторилось як! Відступив небокрай.
Заплелося в колосся квітневе проміння.
Розробляє регістри збадьорений гай,
І спливають вервечками їхні видіння:
Навкруги яскравіє м’яка акварель,
Зелен-трави вкривають пуантово роси,
З невідь-звідки з‘явився пташок-менестрель
Й про кохання баладу прослухати просить.
Мимоволі прощаємся з смутком: весна
Що є сил намагається втримати марку.
Он березам оприкріла голь-голизна
Й одягаються в пишні блискі маринарки.
На таку веремію глядить вишина,
Із зимівників кличе до лісу чугайстрів.
Меланхолія зникла сама, без вина,
Бо романтики час і нарцисовий настрій.
Маринарка ( модне слово) - піджак або жіночий жакетик.
Чарівний дарунок весни,
За якою заскучали так ми.
Не приносить вона нам тепла,
Кому несе смуток весна?
Гарно, дорога Валентинко!
Щастя Вам і палких почуттів та сонячного світла!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
