Під товстим шаром плоті я ховаю планети.
Там купаю в турботі свої ніжні сонети.
Я всього лиш дівча, що шукає притулку.
Я всього лише квітка у твоєму провулку.
Ніжний дотик герані до шорсткого лиця.
Тонкий доторк пальців, ніби пензель митця.
І для щастя в очах більш нічого не треба,
Тільки поруч когось, ну, і крихітку неба.
