|
Спокуса, мабуть, в кожного своя…
Одним зваблива, а моя – буденна,
Заманює когось в солодкі почуття,
Моя ж – підступна суєта щоденна…
Одним в Раю спокуса яблуко і Змій,
Я ж на землі Змія, хоч й не спокуса,
Дипломи не даюсь ні знань, ні вмінь,
Тому важливо прислухатись до Ісуса…
На жаль, спокусою вважається добро,
Що спонукає просто ближніх рятувати,
Дав Бог, у «вайберологи» не занесло,
Хоч спокушаюсь я про інших дбати…
О, Господи, спаси мене і сохрани!
Навчи частіше бути і сліпою, і глухою,
Щоб в моїх діях не шукали там вини,
Де недолугість не даватиме спокою…
Спокуса бачити та відчувати біль,
Відкореговує мій графік повсякденно,
Думок тому своїх боюся й власну тінь,
Що почуттями душу точать сокровенно…
Мабуть, спокуса в кожного своя…
То ж я спокушена оберігати і любити,
Допоки з тілом ще поєднана душа,
По Волі Божій намагатимусь чинити…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
29.03.2021
ID:
909431
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 29.03.2021 13:14:16
© дата внесення змiн: 30.03.2021 17:32:31
автор: Lilafea
Вкажіть причину вашої скарги
|
