Не насіюй у холодну душу квітів,
Бо серед снігу знай вони не проростуть,
Якщо у ній давно стемніло літо,
То у пітьмі ніколи знов не зацвітуть.
Не шукайте у душі холодній сонце,
Над ним вгорі повисли чорні хмари,
Не світитиме яскраво у віконце,
Навік сховало спокій той і чари.
Не співай ти для душі щасливу пісню,
Для неї кожне слово - гострий ніж,
Міняти щось здається досить пізно,
Й вона говорить - Не чіпай ! Облиш !
Не показуй душі світлу веселку ,
В її очах уже давно живе туман.
Вона не бачить себе навіть у люстерко ,
Не бачить більш образ своїх і ран .
Не шукай у них собі благословення,
Там ненависть і заздрість лиш живе,
Ніяких за,нізащо откровенню,
Душа і не злітає ,і радість не бере.
Не навіюй у холодну душу весни,
Свої згасивши сили до нуля,
Вона хоче тільки зими вітром нести,
Снігами вкрита для неї лиш земля.
Не показуй холодним душам добре,
Бо їхнє добре дощ уже залив,
А твоє серце зло полонить вкотре,
Для інших все хороше загубив.
Мені сподобавсь вірш.
