Бува, осіння спека вдертись мусить,-
розі́пне літо бабине... Горить!
Та не журюсь. Дощів перлисті душі
пожежу погамують,- ось де хист!
На дні, роки, думки, прийдешні кроки...
На лет чуттів, споряджених з бажань!
На серця бій, що вріс в віки високі.
Це наш реванш - найвищих із змагань.
26.09.2020р
