Грає дощ за вікном увертюру,
Струни рвуться від цього жалю,
І гортають вітри партетуру
Я шедеври природні люблю.
Гне дерева зриваючи листя
Вітер вправний такий диригент,
І злітають краплини намистом
Ніби небо розбилося вщент...
А то раптом усе затихає:
Наче простір легенько тремтить,
Чи то дощ, чи то музика грає,
Чи душа хоче біль відпустить.
Галина Грицина.
мальовнича поезія... 
