Не може бути, анекдот,
І… не охмурять роки.
Не забере його Господь,
Дивись ходитиме допоки?
Мужик ніщо без молодиць,
Жінки на світі їх тримають.
В бою ото ж, в поході Гриць,
Коли балачки не змовкають.
Біжать роки, немов струмки,
В потоках лл’ємося ручаєм.
Й щораз все нові Сторінки,
В любові обраній гортаєм.
Троянди любі ви й шипи,
Ви спрага наша люба, сповідь.
Бажань стрімких леткі мости,
Що кожен раз руйнує повінь.
Досвіток наш, ви і трунок,
Від вас серденько завмирає.
Чим більше маєм ми жінок,
Тим нас на довше вистачає.
Плющі п’янкі увись плелись,
Жінки на лавці завелися.
О, скільки гарних молодиць,
Тому Грицьки і не звелися.
