Ти прокидаєшся. Вже ранок.
Поза вікном – маршрутки звук.
У тепле ліжко наостанок
дрімоти образи зовуть.
Переплітаються, як віти,
уривки фраз, пейзажів, дій
і хочеться їх зупинити,
лишити в пам'яті своїй.
Але відходять в підсвідоме
під ранок явлені світи.
Таке близьке, таке знайоме –
вагаєшся – що ж бачив ти?..
Гарно! 
