|
Де сльози,як ріка,де у ціні життя -
тут в окопах юнаки,тут відчувається війна.
Тут кожне слово і поступок у ціні,
і як ніхто,всі знають-що головне в житті.
А хлопці,наче з мрамура усі,
але з великим сяйвом на душі.
На серці,теж вогонь палає,
що так коханням,рідних зігріває.
Хоч іноді,сльозами,гаситься усе,
але отямившись,ще сили більшої дає.
Дружина,діти і батьки у далені-
дають терпіння й силу на війні.
Тому,без пафосу,скажу такі слова-
спасибі хлопці,що в наші хати,не прийшла війна.
Спасибі,чуєте а,ще поклон,
що я з сімєю разом,за одним столом.
А ще скажу-пробачте хлопці нас,
що забуваємо,часом за вас.
І дякуємо,що за спиною вашою,кожна сімя,
не відчуває,що таке тепершіня війна.
ID:
876185
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 16.05.2020 21:50:17
© дата внесення змiн: 16.05.2020 21:50:17
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
