Липень вже за обрієм сховався,
Тихо не прощаючись пішов,
Тільки в снах він потайки зізнався,
Що кохання вже своє знайшов.
Серпень проводжав його похмуро,
В заздрості заплутались думки,
І дивився в слід йому понуро,
Бо в душі засіли холодки.
Теплі ночі з липнем попрощались,
Із туманом ранки обнялись,
Сумно дні до сонця посміхались,
Хач красою мальви зайнялись.
Вже поля скидають позолоту -
Струсить вітер в'янучу красу,
Дощ омиє степову скорботу,
Й пустить в простір сонячну ясу.
Серпень знайде барв тони яскраві,
Намалює радісний пейзаж,
Нанесе мазки на фон ласкаві,
Й подарує зливам на вітраж.́
