… і знов портрети незнайомок
То тут, то там посеред літа
Безмежно чарівних, о небо …
Ну як на них ся не глядіти?
У кожній рисі їхніх станів
Природи вся краса-роса
Усіх зрікаючись санів
В них свіжіть чиста мов весна
То юнки, а то файні пані
Мольберт мерщій і ще палітру
Я намалюю їхні очі
На спомин цьому саме літу
