Покрий мене тим дивним постирадлом,
Що зіткане з зірок, лежить під чорним матом
Неба зверху, а Земля - та знизу ще лежить
Під нами, а час - біжить,
Колами набігає швидко, наче сокіл
Той - сапсан, та навіть швидше - оскіл
Над водою тонуть не має... А ти мене
Покрий тим дивним постирадлом, себе
Не мучай, вбивати ти не маєш
Себе на тім одрі, неначе знаєш
Ти про що там сниться в голові моїй,
Не знаю - які думки літають у твоїй.
А ти - покрий, і буде тепло,
Холод піде, і люба весно -
Ти не вічна, розквітаєш цвітом,
Стаєш квітками хороводом.
Засну в ночі я, в інший світ потраплю
На крилах сну, і воду ту розбавлю
Аквареллю неба, думок і бажань -
Немає в тому світі вже вагань.
