Ти прийми ,священного хліба -причастя!
Вклонись,зранку Музі небесній іконі.
Це Всевишнього ,божа воля і ласка,
Увінчав зоряним вінцем у любові.
Поет -зоресівач істинного слова,
Сій,у душу зерно правди ....а не лжеслов,
Хай лл'ється струмочком мила рідна мова!
розірви кайдани русинізму з оков.
Ти відзеркалення Всесвіту зоріння,
Іди, по -сходинці до ясної зорі...
Нерви не струшуй зелен саду цвітіння.
Кожний пагінець має місце на землі.
Деревця тягнуться ,і пнуться до сонця,
Під вітрами ,і бурі не кожне зросте.
Хай наливає квітом від тепла сонця
дозріє медом плід яблоко золоте.
До саду, прийде спрагла голодна душа
Зірве солодке яблуко грушу сливу
Напитись водиці з чистого джерела
написати вірша поетичну ниву.
Хтось над тобою пролл'є кислотним дощем
Інший засяє райдугою сяйвом ясним
Принесе радість і щастя із новим днем
Запросить і порадує співом дзвінким.
Чудово! Марійко,а чому не можна оцінити? Напевно,щось надавили не те,що треба. Зверніть увагу!
