Кому потрібні зорі з неба?
І скільки необхідно їх ?
А якщо нагальна потреба,
Чи вистачить раптом на всіх ?
Ось зливою скинуті з неба,
Сміливо по них ступаєш
І більшого щастя не треба,
Тих, що вгорі, не сприймаєш.
Комусь цього буде замало,
Дивиться в небо щоночі
Шукає єдину, жадану,
Що світлом засліплює очі.
А хтось до них шлях прокладає,
Висоти долає мов птах,
Крізь терни світи відкриває,
І зорі тримає в руках.
