UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Redivivus et ultor: Жовкне листя - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Redivivus et ultor відповів на коментар Ulcus, 25.09.2018 - 14:24
Відсутність крапок - то запрошення? Дякую!
Ulcus, 25.09.2018 - 12:34
Листя... листя... жовтаве й коричневе...Попід ноги обгортками з віт З мене більше й сльозинки не вичавить Золотисто-оманливий цвіт Не каліки, не хворі, не прокляті, Та стьобки на життєвій канві Полягали, мов стомлені, покотом, Густо, рівно. І досі живі Redivivus et ultor відповів на коментар Ulcus, 04.10.2018 - 02:16
Жовкне листя... А чом би й не жовкнути,Не палати до різі в очах? Проводжатиме осінь із помпою Те, що, певне, розсиплеться в прах... Бо немає тривкого та вічного, Бо не пишуть із раю листів, Бо в брезентовім ранці заплічному Не вигулюють власних гріхів. Не кохають за груди та біцепси, Не шукають у любощах сенс... Ми не перші з тобою,не принцепси, Ми - єдині... І в цьому - прогрес. І ніколи ніхто не кохатиме, Так, як нам це даровано! Лиш... Жовкне листя... Влягається платами Мов яскраві обривки афіш P. S. Не люблю залишати коментарі без відповідей  . Може, і здасться Вам те писаною маячнею(я знову на "Ви" , щоб ніхто фамільярності не закинув). Може, де що неграмотно, то вибачте
Ulcus відповів на коментар Redivivus et ultor, 04.10.2018 - 05:39
Вкотре листя у кольорі міниться,Виганяє з клітин хлорофіл, Мов складає свій іспит відмінниця На «відмінно!» із тлінності тіл, Червоніє і золотом зблискує Маневрує, танцюючи вальс, А вуста, користуючись близькістю, В одне ціле зціловують... нас Наші руки, мов щупальця, жадібно Щось шукають на вигинах тіл В голові, мов зіпсоване радіо Щось хрипить: «Усе так, як хотів» Упиваються очі взаємністю І вимірюють душ глибизну, Віддзеркалюють золото вересня І найпершу любові весну І нехай нам не бути щасливими, Я б хотіла, щоб з пилу доріг, Під снігами й холодними зливами Ти цей спогад про мене зберіг Redivivus et ultor відповів на коментар Ulcus, 04.10.2018 - 09:30
Листя, листя... Вмирає та падає,Жовтим трупом на сірий асфальт... Листопадами, жовтопадами Чи розрядами в тисячі ват Нас пронизує осінь. Не зміниться Тільки вічність та наша любов, Чи повія ти, чи відмінниця - Я кохатиму знову і знов, Я кохатиму ту, що дарована Богом? Бісом? Єдину, тебе. "В листопаді отім пурпуровому Небо гарне... Коли - голубе", - Промайнуло, підкралося думкою, Промайнуло та зникло. Вгорі, За хмаринами, за лаштунками Хтось єднає сумбур кольорів |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
