Вже не бринять душевні ліри,
Притихли дивні відчуття.
Здавалось, — почуття без міри,
Але й немає каяття.
Думки вагонами, у прірву,
Повільно падали вночі.
Не дарували більше співу
Переполохані сичі.
Життєві стеляться відрізки
Під впливом часу і світил,
А ми готуємо валізки
У невідомі нам світи.
д 
к 
у 
я 
к 
у 
я 
к 
я 
к 
у 
ю 
я 
к 
