В полях гуляє вітер —де ти мила?
Шукає квітку незрівняної краси
Ти серце й душу всю заполонила
Якби тебе́ у час ранковий віднайти
Якби у тво́ї очі зазирнути
У цей солодкий, неповторний рай
Дивитися і мліти, і тонути
Та задихатися від хвилювання, і нехай
Почути голос твій — мелодію пташину
До ніжних рук торкнутися твої́х
Цей скарб, дорогоцінну цю перлину
Надовго в пам'яті своїй приберегти
Нехай тобі кохання пісня пролунає
Нехай зворушує, збагачує серця
Нехай ще вітер квітку цю кохає
Любов —продовжує життя!
