знай: до тебе моє кохання
вже летить, мов гарматне ядро –
я влучу в тебе, влечу, мов шпак,
мов баскетбольний м'яч у відро.
не ховайся, бо ти все одно впадеш:
чи в муках, чи в конвульсіях,
та я з тобою теж.
ось ми йдемо. раз, два, три, чотири.
ось я вже б'юся лобом
об двері якоїсь квартири.
твоєї? п'ять, шість, сім. я тебе з'їм.
вісім, дев'ять, двадцять три.
з'їж мене, як морозиво, дідькo тебе забери!
більше не можу чекати,
застрелю тебе, мов горобця, з гармати.
сто тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять,
мої печінки вже горять.
руки й ноги тремтять, мої нерви
вже аж бринять та дзвенять. впусти,
хочу тебе застрелити,
хитати, гойдати й трясти.
а так – просто вибухну.
як вибухну в тебе в серці!
і тобі буде соромно,
як ненажерливій та кровожерній,
безсовісній людожерці.
знаю: любов – це злочин.
потім ти зможеш мене розстріляти,
та перше дай я тебе розстріляю,
щоб врятувати космос,
щоб по прекрасних зірках
не стріляти з моєї брудної гармати,
бо то вже є злочин. ах, то є жах!
дай запишу своє слово
до твоєї поеми, до книги рожевих мрій.
які твої мрії? я теж маю мрію,
всі твої мрії потрібні моїй.
мрія така: не здавайся, борися.
вбий мене, руки вгору!
ти досягнеш небес, коли виявиш
безумовний характер і непохитну покору.
я стерпів багато мук.
а ця – вже не стерплю такої:
це нереально.
дай вистрілю в тебе, й будемо живі обоє!
ні, не кажи мені, що я оскотинився,
що ощетинився і скотився.
я скорився б тобі, та жорстокій недолі –
подумав би – й не скорився.
слухай, я поясню тобі, що до чого.
тут немає нічого складного,
немає нічого страшного.
настала пора кохання – й мусимо так робити.
так, це брудна робота,
та хто ж її зробить за нас?
а ми удвох там, де треба,
й я у відчаї в слушний час.
ні, ні, не кажи, що втомилася,
чи боїшся, чи до незмоги п'яна –
знаю, ти зможеш. а як буде треба,
я залишуся тут аж до рана.
що моє, то моє, що твоє – то також моє.
просто постав тут галочку,
як у виборах батька нації –
і отримаєш 9 життів;
просто прилипни до мене, та пригорнися,
щоб я тут не стовбичив, не пив і не курив.
а якщо ти боїшся, озбройся:
візьми там якогось гранатомета чи макогона.
я притримаю двері ногою;
а горілки мені не лий,
і не скидай з балкона
за творами: bang bang you; no, no, no, kiss
ID:
759278
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 08.11.2017 00:03:15
© дата внесення змiн: 08.11.2017 01:29:08
автор: Crystal view
Вкажіть причину вашої скарги
|
