я йшов собі 660 шостою вулицею,
розмірковуючи, як жити далі,
аж тут якийсь бик: придивлявся до мене спідлоба,
придивлявся, та й каже: "ой ти чуваку, стривай!
а що буде те, та що буде це, та як воно все буде?"
я йому: я тобі хто? не знаю,
далі ніж на завтра, в майбутнє не поглядаю.
а завтрашній день – то окрема, гляди, поема,
та все одно пробач, такий вже я нечема.
це я до того веду, що стався переворот
в народній свідомості. так кажуть останні вісті.
хто поширює слово, той мусить піти в народ,
і все перевірити сам: чи все на своєму місці.
ах, ви не знаєте! пекло втекло на волю,
я його шукаю. зловлю, і назад зафутболю.
тому то такий зденервований,
оце вам така новина.
дитино, я мушу набити рушницю,
а ти – наливай вина.
так, то наша реальність: не двічі щодня помирати,
але й не щодня, як сьогодні, звитяжити й перемагати.
і якщо вже колись ми обрали цей шлях,
переобирати нічого не треба.
я програватиму, граючи на твоїх золотих почуттях,
а ти веди мене, де пекло, та й підемо до неба.
то де ж воно, пекло? послухай
вухами, та не серцем –
а послухай на вулицях, та по громадських місцях,
та по державних установах, народної балачки.
хіба ж то не пекло? не слухай: то просто жах.
цим язикам треба мила, чорнила,
пельменів, горілки з перцем,
молока, молотка; знов кохання, і знов мантачки, –
сала, чесала, обценьків, розжареної сковороди,
меча, і вогню, й часнику, – і хто знає? а чом би
не однієї суператомної бомби? –
і лиш потім – небесного раю, і моря святої води
за твором: all hell's breakin' loose, kiss
ID:
758472
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 03.11.2017 00:06:52
© дата внесення змiн: 03.11.2017 00:06:52
автор: Crystal view
Вкажіть причину вашої скарги
|
