Благословенна батьківська земля,
Де родить хліб, джерела б’ють студені,
Мій рід бере початок звідтіля,
Там люди роботящі і нужденні.
Це там єдиний батьківський поріг,
Що кличе нас, дітей, завжди додому
З усіх далеких і близьких доріг.
Йому несем свою життєву втому.
Благословенні сині небеса,
Що хату отчу нам оберігають,
Не забувають пам’ять колисать,
Хоча літа, немов вода, збігають.
Це там я пізнавала вперше світ,
Дитям до сонця руки простягала
Й дивився вслід калини білий цвіт,
Коли поріг я отчий залишала.
9.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарно! Ступаємо по рідній землі,яке ж воно все навкруги дороге Вам і мені.
сибі.
Знаменно - отчий поріг, якого не можна втрачати... 
!!!
