Догорає літо у садочку,
Стогоном, пташиним, простір ранить,
Жаб давно не чути у ставочку,
Десь на груші дятел барабанить.
Яблучка червоними щоками
Закликають їх посмакувати,
Ластівки комах іще шукають,
Щоб нове потомство годувати.
Пеленають землю сиві ранки,
Вішають на листя щедрі роси.
Одяглися трави у серпанки,
А по них ступає рання осінь.
14.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Поету важко пройти повз Осінь, бо вона обов'язково зачепиться за нього - то золотою гілкою, то павутинкою, то пасмом дощу, то глибиною блакиті, то крилом туману, то сонячним прощанням...
