У те́бе вчора був в гостях
На дійстві, на котрому музика лунала
Від чутого – літали у повітрі почуття
Байдужим залиши́тись ця подія не давала
Від звуків срібних струн, та золотих
Нестримно серце починало колотитись
Від слів, здавалось би знайомих та простих
Ще трохи і сльоза поча́ла би котитись
Лунали пі́сні – про кохання, про життя
Немов про мене це співали
Зворушує як гли́боко серця
Невже й вони пекуче так кохали?
І серед цього всього, о перлино – ти
Хіба спокійно можу споглядати?
Твій погляд, очі дорогі
О квітко, як тебе і не впізнати
Навколо линула мелодія пісень
А я дивився за тобою, й серце мо́є теж співало
І ще один запам′ятається дарований тобою день
Пробач, що мені так те́бе мало
Ти слухала уважно, ніби у повітрі ти була́
Всі почуття твої, думки, душа – не досягнути
Ти – музика, ти є мелодія сама
Високого польоту пташка, мені і не збагнути
Я дякую тобі за вечір, за хвилини ці
Ще буду довго пам′ятати
У світі про кохання нові з′являться вірші
Я хочу їх тобі подарувати!
