Вже перепахло буйним цвітом жито,
Сховалась вруна поміж колосків.
Побігла хвиля росами промита,
Окраса недостигнутих хлібів.
І горнеться колосся до колосся,
Проміння перше грається в росі.
Шумливий лан в зеленому волоссі,
У розмаїтті хлібних голосів.
Багате жито буде цього року,
Важке колосся гнеться від ваги.
Багате поле – довге і широке,
За горизонт сховало береги…
А сонце гріє, лан потиху жовкне,
Злітає в хмари ранішня роса.
Пройдуть жнива і поле знов замовкне,
Заплачуть за красою небеса.
Як чудово описали! Але знаєте, якби не зима, ми б не помітили, наскільки красиве літо! 
