Крига роківгріє долоні,
І кисень давно в суперечці з воднем.
В плесі душі витанцьовують дзвони.
А вітер зітхає в полоні.
Ми все прямуємо шляхом зворотнім.
Похмурого неба безодня-
Зайвий епіграф земних перебільшень.
Лещата часу стискають міцніше.
Ми -вівці сліпі і голодні-
В полум *я страху вціляємо віршем !
