Крига роківгріє долоні,
І кисень давно в суперечці з воднем.
В плесі душі витанцьовують дзвони.
А вітер зітхає в полоні.
Ми все прямуємо шляхом зворотнім.
Похмурого неба безодня-
Зайвий епіграф земних перебільшень.
Лещата часу стискають міцніше.
Ми -вівці сліпі і голодні-
В полум *я страху вціляємо віршем !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724789
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.03.2017
автор: Олександр Киян