Димилась чашка кави на столі,
У вікна зазирав спокійний вечір…
В цю мить здалося, що мені
Все небо опускається на плечі -
Тяжіння Всесвіту відчув - печаль,
І одинокість, всю його безмежність…
Вона пішла… Не глянувши… А жаль!
І серце забрала… Необережність!
