Зіронькою з неба я зійду до тебе,
Стежку барвінкову вистелю в житті,
Я тобі, дитино, розстелю перину,
Щоб спалось тепленько у часи зими.
Із листочків клена зшию парасольку
Й вкрию тебе, доню, в зливу затяжну,
А у теплім літі, квітами сповитім,
Маки і волошки в коси заплету.
Прилечу до тебе, коли буде треба,
Сонячним промінням ніжно обійму,
Вітром заколишу у вечірній тиші
Співом солов’їним вранці пробуджу.
Якщо плаче небо, не сумуй, не треба...
Доню моя мила, я тебе люблю.
Галина Рибачук-Прач
Сердечна мамина любов... 
